Виборча система, відповідно до якої в Україні відбувалися місцеві, парламентські та президентські вибори, викликала чимало нарікань і потребувала оновлення. Основні принципи реформування системи проведення виборів були предметом гострих дискусій в експертному середовищі. Суспільні очікування щодо нового виборчого законодавства були зосереджені на припиненні проявів політичної корупції під час виборів і якісному представництві інтересів місцевих громад на загальнодержавному рівні.
Обґрунтування і доцільність
Очевидним недоліком змішаної виборчої системи під час проведення парламентських виборів ініціатори ухвалення нового виборчого законодавства вважали прояви політичної корупції. Оскільки половину депутатів від кількісного складу парламенту обирали за закритими партійними списками, прохідні місця в яких на власний розсуд визначало партійне керівництво, прохідні місця у списках політичних партій потенційно могли бути об’єктом продажу.
Іншу половину народних депутатів громадяни обирали на мажоритарних округах, що також створювало потенційні передумови для прямого і непрямого підкупу виборців кандидатами в народні депутати. Численні історії про вибори і “гречку” були предметом багатьох розслідувань громадських організацій і судових спорів щодо визнання результатів голосування.
Проект Виборчого кодексу зареєстрували в парламенті ще в жовтні 2015 року. Після кількох років розгляду Верховна Рада восьмого скликання схвалила його 11 липня 2019 року. Але президент України Володимир Зеленський заветував кодекс у такій редакції і надіслав його до парламенту на доопрацювання з пропозицією внести 17 поправок. Після врахування цих поправок документ був повторно затверджений 19 грудня парламентом дев’ятого скликання і підписаний главою держави. З 1 січня цього року Вибочий кодекс набув чинності, https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/396-IX.
Механізм реалізації виборчого права
Кодексом унормовано процедуру проведення всіх виборів в Україні, він складається з п’яти законів – про вибори президента України, народних депутатів, місцеві вибори, про ЦВК та про Державний реєстр виборців. Відповідно до закону про вибори народних депутатів, встановлена пропорційна система виборів за 27 регіональними партійними списками кандидатів у народні депутати.
На наступних парламентських виборах громадяни зможуть голосувати за конкретного представника партії в регіональному списку. Тобто самі виборці вирішуватимуть, які кандидати із партійних списків партії будуть обрані народними депутатами.
При цьому гарантоване дотримання гендерного балансу у виборчих списках партій. Із кожних п’яти кандидатів у списку партії має бути по дві особи кожної статі.
Розділ Виборчого кодексу про проведення місцевих виборів за новими правилами набуде чинності лише після проведення чергових місцевих виборів. Чергові місцеві вибори, проведення яких має відбутися восени 2020 року, відбуватимуться відповідно до спеціального закону.
Процедура виборів депутатів до обласних та міських рад великих міст відбуватиметься за відкритими партійними списками. Депутатів сільських, селищних і районних рад, а також міських рад малих міст обиратимуть за багатомандатною мажоритаркою – від одного округу обраними будуть вважатися кілька кандидатів, які набрали найбільше голосів виборців.
Очікування і українські реалії
Історія розгляду парламентом нового Виборчого кодексу свідчить про те, що в середовищі досвідчених політиків він від самого початку розгляду питання сприймався неоднозначно. У першому читанні документ був схвалений Верховною Радою восьмого скликання 7 листопада 2017 року. Для його прийняття в цілому 11 липня 2019 року тодішній спікер Андрій Парубій ставив питання про схвалення кодексу на голосування 18 разів. Процедурно це було схоже на примус без загального схвалення.
Голосування за відкриті списки відповідно до нового законодавства – це значно складніша, порівняно з попередньою процедура. Виборці мають добре розуміти, як саме правильно зробити свій вибір у кабінці для голосування.
У бюлетень виборцю необхідно буде вписати номер партії, яку він підтримує, і номер кандидата від цієї партії у її відкритому регіональному списку. Затвердження загального списку народних депутатів від партії відбуватиметься відповідно до рівня підтримки кандидатів за регіональними списками. При цьому партії необхідно буде подолати бар’єр – отримати не менше 5% голосів виборців.
Важливою особливістю нових бюлетенів буде те, що в них потрібно буде не просто проставляти значок навпроти партії чи кандидата, а саме вписати цифри за спеціальним трафаретом, як на поштових конвертах. Для уникнення різного трактування при підрахунку голосів і опрацюванні результатів, всі цифри у бюлетенях мають бути однаковими.
Така процедура буде складною для розуміння багатьма виборцями, особливо особами старшого віку. Експерти прогнозують, що кількість помилок і неправильного заповнення бюлетенів при голосуванні може становити не менше третини. У Польщі після запровадження пропорційної виборчої системи під час проведення виборів за новими вимогами зіпсованими внаслідок неправильного заповнення були визнанні 40% бюлетенів. Аналогічні проблеми виникли в Нідерландах при проведенні виборів за пропорційною системою.
Концептуально новий Виборчий кодекс можна вважати прогресивним, але з практичної точки зору реалізація його положень буде складною і може призвести до виникнення багатьох проблем, яких не було при змішаній виборчій системі. Перші ж вибори за пропорційною системою з відкритими списками розставлять всі крапки над “і”.
Катерина Одарченко