Монополія на політику чи звичайний заробіток міністерства?

Монополія на політику чи звичайний заробіток міністерства?

Політичні партії, як інструмент організації активних соратників, є ознакою здорового, сучасного, демократичного суспільства. Україна, яка пережила 70 років радянської доби ще досі зберігає у собі її психологічні комплекси та політичні вади. В Радянському Союзу існувала одна – Комуністична партія, і кожен, хто був не згоден з її лінією зазнавав утисків та репресій. Радянська монополія давала змогу комуністам не мати політичних конкурентів та впроваджувати тільки ту політику, яка відповідала інтересам більшовицької верхівки.

Сучасна Україна може похизуватись кількома сотнями партій, які існують в реєстрі. Але нехай це не вводить вас в оману, більшість з них – політичні проекти, які зареєстровані під конкретні вибори, в конкретний політичний сезон. Спонсори просто купуть партію, переіменовують, змінюють логотип та керівництво і все – можна йти на вибори та перемагати. Проте, чинне законодавство встановлює чіткий механізм, за яким можна створити партію. Це і вимоги для статут, вичерпний перелік документів, а найголовніше – не менше 10 000 підписів громадян в різних регіонах України. Звісно, простий політичний проект не буде збирати підписи, оскільки, якщо за ним немає ідеї, конкретних лідерів та ідеї – мало хто захоче підписатись під цим.

Проте, як виявилось, в Україні існує інша проблема, яка пов’язана з Міністерством юстиції, яке чомусь, не завжди реєструє партію, навіть якщо та, має усі підписи. З такою історією стинулась молода партія «Національна платформа». Зібравши увесь пакет документів, та навіть 14 000 підписів, Мінюст знаходить постійно формальні причини для відмови у реєстрації. Лідери партії навіть зібрали форум позапарламентських політичних партій, які також стикались з цим. На зустрічі також були представники громадських організацій, які ділились подібним досвідом. Завітали також і експерти у політичній галузі, журналісти та небайдужі громадяни.

Лідерка партії Катерина Одарченко виступаючи на форумі заявила, що її обурюють дії Міністерства юстиції, оскільки усі вимоги виконані, і логічно та передбачено законом, що тепер їх мають зареєструвати. Проте, вони отримують формальні відписки без пояснення того, що саме не так у документах. Член партії, адвокат Сергій Клец зазначив, що вони виконали всі умови, назвав перелік нормативно-правових актів, які регулюють це питання, та зазначив, що юридична сторона питання на їх стороні.

Один із варіантів того, чому партію не хочуть реєструвати дав, присутній на зустрічі, екс-народний депутат України Аркадій Корнацький, та заявив, що теж мав подібні проблеми та сказав, що у нього, за реєстрацію партії вимагали хабаря у розміні 40 000 доларів. Тобто звичайна корупція, за його словами, стає причиною відсутності демократії як такої.

Лебедєв Євген, представник політичної партії «Сила людей» сказав на зустрічі, що Міністерство юстиції України йде шляхом в нікуди, немає нічого спільного з державними органами реєстрації і такими словами як «діджиталізація» ми держава в «смартфоні». Він також додав, що Мінюст шукає причину в надуманих речах і йому варто прийти у вимір сучасних людей та жити за правилами.

Представник громадської організації «Стоп корупції» Ігор Бондарчук розказав, що такі історії виникають не вперше. За його словами, взаємодія з Мінюстом не дуже динамічна, та розповів що вони проводили акції біля Міністерства, але вони поки не реагують. Він також заявив, що  будуть спільними зусиллями рухатись у напрямку справедливості, створюючи суспільний резонанс, як інструмент достукатись до Мінюсту.

В Міністерстві юстиції України за реєстрацію партій або громадських формувань відповідає заступниця Міністра юстиції з питань державної реєстрації Ольга Оніщук. В структурному вимірі, це Управління реєстрації громадських формувань, друкованих ЗМІ та інформаційних агентств Департаменту державної реєстрації та нотаріату.

Поки що не зрозуміло, які саме причини є у Міністерства щоб відмовити у реєстрації.
Якщо це дійсно, як говорили спікери на зустрічі, корупція, то або цим заробляє якісь окремі чиновники, не вносячи відомості до реєстру, або це практика всього Міністерства, санкціонована з кабінету Міністра. Проте, зважаючи, що такі випадки непоодинокі, Міністру слід бути більш уважним до того, що відбувається в сфері юстиції в Україні.

Проте існує і інший варіант – влада свідомо не хоче пускати сильних опонентів на вибори. В такому випадку, Президенту України Володимиру Зеленському варто задуматись над тим, для чого він боровся за перше крісло в державі: бути гарантом законності чи монополізувати політичний простір, не допускаючи опонентів до виборів.