ЗАСАДИ РОБОТИ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПЛАТФОРМИ ПОБУДОВАНО НАВКОЛО ПОНЯТТЯ «НАЦІОНАЛЬНОЇ ІДЕЇ»

Минуле визначає наше майбутнє. Ми сьогоднішні – це наші пращури, наша історія, тисячолітня еволюція та безлічі революцій: буржуазна, соціалістична, культурна, промислова та технологічна. 

Тому, озираючись на новітню історію нашої країни, щоб оцінити досягнення і невдачі, потрібно дивитися на них через призму існуючого культурного коду,  в я кому закладена наша Національна Ідея. Незважаючи на багатовікову залежність від інших країн, Україна не втратила свій культурний код — мову, тобто те, що визначає «природну індивідуальність» населення однієї території від населення іншої території. Проте, однієї мови замало. У культурному коді записані всі потрясіння, які випали на долю народу і які обов’язково потрібно пам’ятати. 

Спроби ідентифікувати населення робилися Віктором Ющенко, який створив Український інститут національної пам’яті. Проте, політика, яку він впровадив, мала досить фрагментарний характер та призвела до загострення політичного протистояння між Заходом та Сходом України у питаннях про національних лідерів. У той самий час, у питаннях, що стосувалися голодомору, населення всієї країни було згуртованим. Так 79% громадян вважають, що Голодомор 1932-33 рр. був геноцидом Українського народу. Тому ідентифікація суспільства повинна основуватись на історії країни, яка прийнятна для всіх груп населення та не викликає полеміки, а лише спільне бажання не допустити повторення схожих подій. 

Сучасна Україна багата культурою Київської Русі. Географічні, економічні та політичні обставини диктували культурну першість українських земель.  У розвитку культури Київської Русі проявлялися національні особливості. Саме її культура мала значний позитивний вплив на розвиток сусідів, і ми повинні захистити цю спадщину від зазіхань інших країн, зокрема Росії. 

Феномен «козацтва» свідчить про вільнолюбство українців, України та здатність народу до самоорганізації. Конституція Пилипа Орлика — документ, який визначав права і обов’язки усіх членів козацтва у 1710 році – пам’ятка української політико-філософської та правової думки, яка  майже на століття випередила Конституцію Франції та США. Поява такого документу у Війську Запорізькому говорить про те, що розвиток тодішньої держави випереджало розвиток західних країн у питаннях демократії та свободи.

Про любов до демократичних цінностей та готовність їх впровадження говорить і прийняття Акту Злуки — об’єднання УНР і ЗУНР стало моделлю цивілізованого демократичного, зібрання територій в єдиній суверенній державі. 

Політика пам’яті – важливий інструмент об’єднання народу на шляху до формування Національної Ідеї , якщо  використовується на благо країни, а не амбітних політичних лідерів чи партій. Така різноманітність історичного процесу зовсім не є завадою для створення Національної ідеї України. Ще більша різноманітність не завадила Ізраїлю створити свою успішну державу з чіткою ідеєю – «національне відродження на історичній батьківщині».

Звісно,  більшість  національних ідей формувались протягом століть, ґартувались  у боротьбі на  полі  бою,   у  складних  умовах та  під    тиском   історичних  подій. Війна,  разом  з   усім  її  негативом,  несе  позитивні  зміни    народжується  нація, змінюється  мислення  громадян, кристалізуються і ідея, і місія, і справжні лідери.

Саме зараз Україна має шанс створити платформу Національної ідеї, яка стане генератором сенсів, допоможе об’єднатися небайдужим людям для досягнення спільної мети.

Враховуючи все вищевикладене, зрозуміло, що Національна ідея України полягає не лише в економічному та демократичному розвитку. Україна – найбільша країна Європи, колиска європейської цивілізації та центр перетину торгових шляхів між сходом та заходом. Країна, яка сама постраждала від тоталітарного режиму, та поховала сотні тисяч людей під час голодомору та війн. Україна повинна бути матір’ю іншим країнам, годувати їх, враховуючи потенціал своїх земель та одягати їх, враховуючи своє територіальне розташування та науковий потенціал.