Україні притаманні західні демократичні цінності. Це обумовлено нашою історією, різноманіттям культурного та релігійного життя. Єдина перепона на шляху до громадянського суспільства — відсутність процесу ідентифікації після отримання незалежності.  300 років перебування у складі Російської Імперії та 70 років у складі СРСР, призвели до того, що українці не мають чіткого уявлення якою повинна бути держава. Україна знаходиться на стику західної та східної цивілізації, тому для побудови процвітаючої держави необхідно усвідомлювати свої відмінності від інших європейських країн.

Основою Національної ідеї є платформа національної ідеології. Вона визначає особливі історичні шляхи розвитку України та образ перспективного майбутнього нації. Формування громадянської ідентифікації – це і є кристалізація Національної Ідеї. Проте, формування національної ідеї повинне відбуватися органічно, без залучення ідеалів інших країн. На відміну від Європи, яка переживає стагнацію, ми знаходимось на першому етапі нового технологічного циклу.

На порозі великих змін та прогресу, які можна порівняти в ЄС з підйомом Польщі на тлі інших країн ЄС. У нас достатньо власної етнічно-культурної спадщини, індивідуальних особливостей та досвіду перебування України у складі інших держав та імперій, щоб сформувати власну успішну країну.

Минуле визначає наше майбутнє. Ми сьогоднішні — результат тисячолітньої еволюції та безлічі революцій: буржуазної, соціалістичної, культурної, промислової та технологічної. Тому, озираючись на новітню історії нашої країни, щоб оцінити досягнення і невдачі, потрібно дивитися на них через призму існуючого культурного коду. Не зважаючи на багатовікову залежність від інших країн, Україна не втратила свій культурний код — мову, те, що визначає «природну самоочевидність» населення однієї території від населення іншої території. Проте, однієї мови замало. У культурному коді записані всі потрясіння, які випали на долю народу і які потрібно пам’ятати. 

Спроби самоіденфікувати населення робилися Віктором Ющенко, який створив Український інститут національної пам’яті. Проте, політика, яку вони впровадили, мала досить фрагментарний характер та призвела до загострення політичного протистояння між Заходом та Сходом України у питаннях про національних лідерів. У той самий час, у питаннях, що стосувалися голодомору, населення всієї країни було згуртованим. Так 79% громадян вважають, що Голодомор 1932-33 рр. був геноцидом Українського народу. Тому ідентифікація суспільства повинна відбуватися на історії країни, яка прийнятна для всіх груп населення та не викликає полеміки, а лише спільне бажання не допустити повторення тих подій.

Події закладені в нашому культурному коді, свідчать, що ми увесь час жили у багатоконфесійному суспільстві. А якщо зануритись глибше, то понад 7 тисячоліть тому на території сучасної України жила та розвивалася Трипільська культура. З нею пов’язують процес створення підвалин сучасної західної цивілізації, а також розвиток аграрних технологій, металургії, становлення світогляду та етнографічних рис усіх слов’ян та європейців.

Сучасна Україна багата культурою Київської Русі. Географічні, економічні та політичні обставини диктували культурну першість українських земель.  У розвитку культури Київської Русі проявлялися національні особливості. Саме її культура мала значний позитивний вплив на розвиток сусідів, і ми повинні захистити цю спадщину від приватизації іншимим країнами, зокрема Росією.

Феномен «козацтва» свідчить про вільнолюбство українців. України та його здатність до самоорганізації. А Конституція Пилипа Орлика — документ, який визначав права і обов’язки усіх членів козацтва у 1710 році – пам’ятка української політико-філософської та правової думки, яка  майже на століття випередила Конституцію Франції та США. Поява такого документу у Війську Запорізькому говорить, що розвиток тодішньої держави випереджало розвиток західних країн у питаннях демократії та свободи.

Пролюбов до демократичних цінностей та готовність їх впровадження говорить і прийняття Акту Злуки — об’єднання УНР і ЗУНР стало моделлю цивілізованого демократичного, збирання територій в єдиній суверенній державі.

Політика пам’яті – важливий інструмент об’єднання народу на шляху до формування Національної Ідеї , якщо  використовується на благо країни, а не амбітних політичних лідерів чи партій. Така різноманітність історичного процесу зовсім не завада створенню Національної ідеї України. Ще більша різноманітність не завадила Ізраїлю створити свою успішну державу з чіткою ідеєю – «національне відродження на історичній батьківщині».

Звісно,  більшість  національних ідей формувались протягом столітть,   ґартувались   у боротьбі, на  полі  бою,   у  складних  умовах,  під    тиском   історичних  подій. Війна  разом  з   усім  її  негативом,  несе  позитивні  зміни  —  народжується  нація, змінюється  мислення  громадян, кристалізуються і ідея, і місія, і справжні лідери.

Саме раз Україна має шанс створити платформу Національної ідеї, яка стане генератором сенсів, допоможе об’єднатися небайдужим людям для досягнення спільної мети?

Враховуючи все вищевикладене, зрозуміло, що Національна ідея України полягає не лише в економічному та демократичному розвитку. Україна – найбільша країна Європи, колиска європейської цивілізації та центр перетину торгових шляхів між сходом та заходом. Країна, яка сама постраждала від тоталітарного режиму, та поховала сотні тисяч людей під час голодомору та війн повинна бути матір’ю іншим країнам. Повинна годувати їх, враховуючи потенціал своїх земель та одягати їх, враховуючи своє територіальне розташування та науковий потенціал.